«…ибо узок путь и тесны ворота, ведущие в жизнь
Вечную….**
На сердце столько слёз, что выплакать нет мочи.
На сердце столько слов, а рассказать нельзя.
Гляжу в окно и грустны мои очи,
А сердце, словно камень у меня.
Меня обидели? Нет, растоптали душу,
Разбили вдребезги светлые мечты.
Но есть прибежище, и есть мне утешение
В Тебе, Господь, меня ведь любишь Ты.
Толпа кричит и требует расправу-
«Распни Его, достоин смерти Он».
А я стою пред этою толпою...
И из груди тяжёлый рвётся стон.
Доколе, Господи? Доколь ещё терпеть мне,
Живя здесь на земле, средь зла и суеты?
Ведь там, на небесах, есть царство неземное,
То царство света, правды, чистоты.
И я стремлюсь туда, стремлюсь неудержимо,
Забыв всё заднее и приняв всё за сор.
И лишь одно прошу: «В минуты роковые
Мне помоги, не отврати свой взор!»
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
